«Українські гроші — в українські руки — на українські справи!»

Євген Філь

Євген Філь

Основне завдання — виготовлення та поширення української, національної та християнської символіки та виключно національних виробів — усього того, чого так потребує український народ, що став на шлях відродження власного державотворення. І це друга причина, чому започаткувався проект «Свій до свого по своє», який очолює пан Євген. Купуючи тут народну атрибутику, ми тим самим підтримуємо українську традицію, робимо посильний внесок у справу утвердження української нації, як господаря своєї долі на своїй землі. Більше дізнатися про даний проект, який пропагує українську культуру, я звернулися із рядом питань до засновника Євгенія Васильовича.

- У декількох словах про себе.

- Я родом із Підволочиського району, приватний підприємець, виступаю за переконання націоналістів, брав активну участь у виборюванні незалежності України, член української Гельсінської спілки, яка була заснована від 1989 року; також — член організації спілки Степана Бандери, яка тривала від 1999 року по 2005 рік. Певний час я керував цією організацією. Довгий період займаюся формуванням української культури, традицій, атрибутики.

- Чи бачите результат своєї діяльності?

- З кожним роком всеукраїнське є престижнішим, і я отримую задоволення від того, що популяризую українське джерело історії. Радий тим, що Президент Віктор Андрійович Ющенко разом зі своєю родиною і представники інших органів влади прагнуть до рідного. Адже вишита сорочка є окрасою їхнього гардеробу. Після довгих літ забуття активно виринає українська історія, згадаймо хоча б те, що минулого року дали звання «Героя України» — Роману Шухевичу.

- Пропагуванням української атрибутики ви займаєтеся 6 років, чи зріст рейтинг серед покупців?

- Коли ми прийшли торгувати у тернопільський універмаг, то наш відділ був значно меншим за площиною, через деякий час зросла площа до 10 м кв., а тепер — уже 40 м кв. Звичайно, наша діяльність на початках була мало кому відомою, а тепер ми можемо похвалитися, що нас знає уся українська діаспора. Скажу більше, минулого року ми відвідали понад 30 фестивалів.

- Перелічіть деякі з них?

- Ми були на міжнародному Шевченківському літературно-мистецькому святі «В сім`ї вольній, новій», що у місті Тернополі, на відзначенні 100-річчя з дня народження Романа Шухевича у Львівській області, на міжнародному етнічному фестивалі «Країна мрій», що у місті Києві, на прощі у Зарваниці… Минулі роки ми побували навіть у вашому місті Чорткові, та на святкуванні дня міста Яремче, на національному Сорочинському ярмарку у селі Великі Сорочинці, що на Полтавщині, на четвертому Всесвітньому форумі українців у місті Києві, на святкуванні 750-річчя міста Львова.

- В чому переваги вашої продукції?

- У нас немає нічого не українського. Ми не популяризуємо товар, який не пов`язаний з українською культурою. Зараз вистачає заграничних товарів, а ми намагаємося створити для покупців «маленьку частинку України». Доказати, що у нашій державі є щось своє, невід`ємне. Є альтернатива не тільки для розвитку української атрибутики, а й для її зміцнення.

- Чи є у вас конкуренти на ринку української атрибутики?

- (Сміється). Ні! Хоча багатьох магазинах є книги, якими торгуємо й ми. На базарі можна знайти багато цікавої вишивки, дерев`яні вироби… Але перевага наша в тому, що у нас все комплексно. Покупець, бачачи такий асортимент української атрибутики, розуміє, що йому потрібне, іноді приходить за конкретним товаром, і прикупляєте щось у додачу. Особливо часто приходять люди старшого віку, які розуміють, якою важкою працею ми здобували землю, купляють щось для своїх онуків.

- Перелічіть українську символіку, якою ви торгуєте?

- Сувеніри, вишивка, вироби з дерева, футболки, музика, військова фурнітура, швейні вироби. У нашому асортименті є такі книги: «Кобзар» Т.Г.Шевченка, «Літопис Української повстанської арії», «Християнський буквар», «Ілюстрована історія України»… Високим попитом користуються фільми: «Вишневі ночі», «Голод-33″, «Чорна долина»… Схожого відділу з таким широким асортиментом знайти в Україні важко або й неможливо.

Ми співпрацюємо із київськими постачальниками. Маємо у своєму асортименті три з половиною тисячі компакт-дисків із українською музикою, українських артистів. Сюди не відносяться виконавці, які компрометують Україну: Сердючка, Могилевська…, тобто артисти, які не співають українською мовою. Ми співпрацюємо із тернопільською фірмою аудіо запису, з майстрами із Косівщини, Тернопільщини…

- Можливо у вашій трудові діяльності є родзинка?

- (Сміється). Так. На території торговельної точки є невеличкий «музейчик», речі з якого не продаються — це моя приватна колекція, якою я дорожу і гордуюся. Сюди входять вироби з дерева, література. На початках це все було у мене вдома, але зародилася ідея, щоб не тільки мої знайомі, друзі могли задивлятися на безцінні скарби, але й усі бажаючі.

- Чи підтримує вас у даній діяльності сім`я?

- Так. Моя дружина Лариса Павлівна працює разом зі мною, в основному займається бухгалтерією. Крім того, вона їздить по Україні, популяризує українську символіку. Старша донька закінчила медичний університет і займається за спеціальністю, але на початках вона теж брала участь у сімейному бізнесі. Молодша дочка займається виробами із бісеру, які є доступними для нашого покупця. Я можу з гордістю сказати, що моя сім`я є дружною, патріотичною і ми всі разом їздимо зі своєю програмою по фестивалях.

- Чи розходяться бажання покупців у ціні товару?

- Все залежить від сезону. Приходить літо, то в основному купляють футболки, вишиті сорочки. Зараз більш популяризується відео, касети, сувеніри. Кожний товар має свого покупця і свій період. Якщо його не купили сьогодні, значить ще не час, і його куплять завтра. Іноді як приходить період весіль, не вистарчає часу вишити рушники, часто клієнти при допомозі каталогів підбирають продукцію на замовлення. У нашому асортименті є сто узорів сорочок. Хоча замовляють не лише сорочки, окремо замовляють й дерев`яні вироби, які підбирають до інтер`єру кімнати, офісу. Приємним є те, що ми виготовили прапори для голови облдержадміністрації, голів міст. Прапори вищої якості, тому й товар у нас ціниться. Заказують товари для інших областей, як для керівників влади, так і для простого люду. Ми можемо похвалитися своїм покупцем: Сашком Положинським, покупці часто заходять на наші сайти. Також користувалися нашою продукцією Михайло Ратушний, Олег Тягнибок, Роман Заставний,… В основному їх цікавить книги, сорочки, відео.

- І як за часто замовляють вишиті сорочки?

- На щастя український дух ще не потух у серцях народу. Ось, наприклад, вчора було три замовлення на вишиту сорочку, а сьогодні до обіду — два. На носі Великдень і будуть популяризуватися пасхальні рушнички.

Минулого року я був одним із організаторів проведення українського фестивалю умільців вишивки. Були присутні 150 майстрів із 12 обласних центрів України. Були присутні вишиті костюми, рушники, блузки, сорочки, картини — все, що пов`язане з вишивкою. Приємно те, що влада, яка прийшла на фестиваль, була у вишитому одязі.

- Відома фраза на футболці: «Слава Богу, що я не москаль» — ваша ідея?

- Так, моя. Я хотів, щоб коли українець поїде до іншої держави, зміг довести і погордитися тим, що він з України. Коли я працював над задумом, то прив`язувався до творчості Тараса Григоровича Шевченка. У його творчому доробку слово москаль розумілося як солдат. На початку, коли ми зробили два десятки екземплярів цих футболок, їх сприйняли на ура, хоча закупили харківчани, які приїхали в Тернопіль на святкування Дня міста у 2005 році. На даний час ми випустили близько 5 тис. екземплярів. Її купляють як на Таврійських іграх, так і на Сорочинській ярмарці, у нас на Тернопільщині. Цікавим є те, коли ми були на Сорочинській ярмарці на Полтавщині, більшість футболок взяли люди, які розмовляють російською мовою. Вони «поїхали» у Луганськ, Дніпропетровськ, Донецьк. На рік таких футболок виходить приблизно десять тисяч, ціна її 25 гривень. Я не займаюся їхнім виготовленням, тільки подаю свої ідеї. Моя мета — створити умови, щоб люди могли реалізувати товар. Іноді я розробляю дизайни. Змінюю те, що вже є. Узгоджую із майстрами замовлення, кажу, що я хочу бачити у дереві, вишивці, на полотні. Ось подивіться на ці брилки, в Україні їх ніхто більше не виготовляє. Ми хочемо, щоб українець навіть у вигляді брилка завжди мав біля себе тризуб, прапор з написом «Слава Україні!». Брилки коштують сім гривень. Відповідно, якщо є велика торгівля, ми йдемо на знижки.

- А як ви справляєтеся із труднощами?

- Є речі, які я називаю святими. Як би мені не було важко, я мушу зробити, і я зроблю це не для себе, а для народу. Думка про те, що все, що я роблю, спрямоване на процвітання української культури, дає наснаги і сили для прямування в перед.

- Що найдорожче є у вашому асортименті, і що найдешевше?

- Блузка вишита по самому полотні, виріб цей виготовлявся більше місяця і коштує півтора тисячі гривень, а найдешевшим є муштук (вирізьблена із дерева трубка для куріння — може спробуєте(Сміється), і коштує вона одну гривню, прапорець — гривню п`ятдесят.

До нашої розмови приєднується Любов Павлівна, яка вже декілька років продає українську символіку.

- Пані Людмило, чи спішить український покупець за українською символікою?

- Покупці є завжди. Часто приходять, розглядають, дивляться, розпитують, всіх щось цікавить, купляють. Часто наш товар купляють у подарунок, адже, не секрет, кожен буде приємно здивований, коли йому подарувати щось вічне, святе, потрібне…

Нашу розмову перебивають молоді люди, яких цікавлять футболки із написами, ціна такого товару 25 гривень. Зі слів молодих людей я дізнаюсь, що зараз справді модно і стильно носити футболки із словами: „Богу — душа, життя Україні, а честь для себе», „ В своїй хаті своя правда і сила…», Я живу на своїй Богом даній землі», «Не бійся чорта, не плач, як баба»,

„Нашого цвіту по всьому світу»…

- Можливо у вас є проект на майбутнє?

- Українська культура, яку ми пропагандуємо, повинна мати не місце в універмазі, а в окремому магазині. Я хотів, щоби ми мали окремий магазин, де можна було б пропонувати людям свій товар. Хоча у нас добре розвинута сфера менеджменту та реклами. Ми випускаємо свої календарі, пакети, гасла.

- Секрет успіху?

- (З гордістю). Любов до України! Я займаюся політичною справою. Є одним із керівників проекту «Тризуба Степана Бандери». Кожен українець має любити українську справу. Куди би ми не поїхали, ми завжди говоримо своєю українською мовою. Перехід на російську мову завжди ріже мій слух. Мені дуже не подобається те, що зараз російською мовою транслюється більшість телепередач… Хотілося б процитувати слова Тараса Григоровича Шевченка, що можна багато вивчати мов, але свою українську треба пам`ятати. Нам потрібно нарешті змиритися з тим, що ми маємо свою рідну, державну мову…

- Що ви побажаєте читачам нашої газети?

- Я неодноразову був у вашому місті Чорткові, чортківчани — народ поетичний, патріотичний, так було і є. Це довотить і той факт, що наш товар популяризується у вашому місті Чортків. Бажаю вам постійно читати свою історію, шанувати свої звичаї і пам`ятати про Батьківщину-маму.

Ми не зможемо бути щасливими, якщо не буде щасливою наша держава, адже доки житиме українська культура, доти й житиме народ. Щоб нашим гаслом були такі слова: «Кожен українець має любити українську справу».

Іванна Нога
Фото Богдана Махомета

iplus.net.ua
12.03.2008