Традиції

Той, хто пам`ятає минуле, має чимало шансів не помилитися у майбутньому. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований. Якщо працювати — то до сьомого поту, якщо співати — то дзвінко, розложисто, якщо творити щось — то неповторно, захоплююче.

Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які по-арабському називалися “бусра” (у множині “бусер”), звідси й пішла його назва.

Плетіння — кустарний промисел по виготовленню господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. На Україні має багаті й давні традиції, особливо на Поліссі. Як сировину для плетіння використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболіз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо.

Ткацтво — один із традиційних видів творчості, невід’ємна частина сучасної культури української народу. Самим високим видом мистецтва, самим талановитим, самим геніальним є народне мистецтво, тобто те, що закарбоване народом, що народом збережене, що народ проніс крізь століття.

Історія художнього ковальства налічує тисячі років, але на Русі це мистецтво поширилося лише у X – XII століттях. Тоді коваль був найшановнішою людиною у суспільстві. Вважалося, що він володіє магічними здібностями і є лицарем духу.

Село Горошова на Тернопільщині місце популярне — ось уже декілька років поспіль 13 січня тернополяни влаштовують туди справжнє паломництво. «Їдемо у наше Ріо-де-Жанейро», — жартома кажуть вони. Порівняння з відомим карнавальним центром світу Горошова заслужила через… збереження українських традицій. Історія села починається 1624 року, тож неважко здогадатися, якими давніми є місцеві традиції.

Україна багата на поклади найкращих звичайних і каолінових глин різноманітних барв — від білої і кремової до коричневої і темно-сірої, — що спричинило значною мірою розвиток великого керамічного промислу ще в найдавніші часи.

Дереворізьблення стало в Україні одним із найбільш вишуканих і мистецьки досконалих видів художньої обробки деревини.

Сьогодні на всіх континентах налічується до півтора мільярда християн, і абсолютна більшість з них на свято Воскресіння Христове готує лише крашанки, тобто різнокольорові яйця будь-яких орнаментів.

Хата — це символ батьківщини; символ тепла і доброти; символ світосприймання; символ людини як духовного і фізичного начал Всесвіту.

Характер одежі зумовлюється природніми й господарськими чинниками, етнічно-національними традиціями, історією та іноземними впливами. Він видозмінюється також у межах однієї території залежно від матеріально стану людини чи групи людей, їх становища у суспільстві. Національні традиції та суспільна мораль, а також релігійні переконання усталили вимоги до одежі на будень чи свято, до певної роботи чи ритуалу, узалежнили від статі і віку.

Введення, Катерини, Андрія, Варвари, Миколи Чудотворця, Різдво Христове, Василя. Новий рік, Хрещення Господнє, Стрітення та привітання до них.

Сорок Святих, Олексія, Благовіщення, Вербна неділя, Страсний тиждень, Великдень, Волочильний і обливаний понеділок, Великоднє поминання померлих, Юрія, весняного Миколая, Від Миколи до літа дванадцять приморозків, Вознесіння Господнє.

Зелена неділя, Трійця, Петрівка, Івана Купала. Різдво Івана Хрестителя, Петра і Павла, пророка Іллі, Маковія, Спас. Преображення Господне, Успіння Богородиці. Перша Пречиста.

Усікновення Голови Іоанна Предтечі. Головосік, Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста Господнього, Покрова, архістратига Михаїла.

Приказки та прислів’я про торгівлю: «Чи був на базарі? – Був! – Що ж ти купив? – Козу! – Що дав? – Сім кіп! – А за що продав? – За п’ять кіп! – Нащо ж ти так багато втратив? – Аби свіжа копійка!«